Як бути з «Чомучками»?

Кому з батьків невідомі такі ситуації: мати прийшла з роботи втомлена і готує на кухні вечерю. П’ятирічний Сашко стоїть поряд, його все цікавить «Мамо, а чому ніж зветься ножем?», «А хто зробив картоплю?», «А чому вона називається картоплею?», «А якби не було ножа чим би ти різала?», «А чи можна побудувати таку драбину, щоб через ракети в Космос піднятися?».

Запитання – один із шляхів пізнання дитиною навколишнього світу, встановлення контакту з дорослими, уточнення уявлень та назв предметів. В одному випадку в запитанні дитини міститься прагнення про щось дізнатися, в іншому – потреба ствердитись у своїх знаннях, іноді – це бажання заявити про себе. Нескінченні «чому» часом дратують батьків , і вони намагаються відмахнутися від дітей відповідями «не знаю», «у мене немає часу відповідати» та ін. У гіршому випадку батьки говорять дитині неправду, щоб якось відчепитися від набридливого «чомучки» або ж не втратити авторитет усезнайства. Іноді батькам і справді не вистачає знань, щоб відповісти на дитячі запитання. Деякі з них намагаються відповідати дитині досить детально, вживаючи спеціальні терміни, розмовляючи з нею як  з дорослою людиною.

Уже на третьому році життя діти звертаються до дорослих: «Що це таке?». «А що це?». «Як це називається?». Відповіді на запитання дають змогу малюкові засвоювати нові слова, збагачувати й активізувати словник словами, які позначають предмети побуту, одяг, меблі, назви рослин, тварин тощо. Батьки мають спонукати дитину до таких запитань і відповідати на кожне з них. Наприклад звернутися до малюка: «Що це у мене?», «Як це називається?», а потім запропонувати: «А тепер ти в мене запитай».

Згодом дитина не тільки усвідомлює окремі предмети, явища, а й помічає різноманітні взаємозв’язки між ними: холодно – птахи відлітають; пригріло сонце – сніг розтанув… Дитина дізнається, що ці зв’язки в мові позначаються відповідними словами, чує їх від дорослих: «Уже пізно, треба лягати спати», «Надворі мороз, надінемо рукавиці». Згодом дитина сама починає засвоювати причинні зв’язки, звертаючись до дорослих із запитаннями «Чому?»: «Чому взимку так рано темніє?», «Чому тварини не розмовляють?». Завдяки цим запитанням дитина дізнається. Що все в природі можна пояснити словами і що все має свою назву. Чим більше дитина одержує від дорослих правильних відповідей, тим швидше вона розвивається, засвоює значення слів, назви властивостей, відношень, закономірностей. Що існують в природі.

Але якщо деякі явища ще не доступні для розуміння чи пояснення дитині цього віку, то можна обмежити відповіддю: «Про ти дізнаєшся в школі, коли вивчатимеш математику, фізику, астрономію».

Виникненню допитливого ставлення до навколишнього світу сприяють також правильно сформульовані запитання дорослих. Батьки завжди мають можливість запитати в дитини: «Що у тебе в руках?», «Для чого ти взяв олівець?».

Дорослі мають знати, що всі запитання поділяються на основні й допоміжні. До основної групи запитань належать констатуючі, тобто такі, що вимагають простої відповіді («Що це?», «Як називається?», «Який?». «Яка?», «Яке?»), а також причинні, часові, цільові («Чому?», «Для чого?», «Коли?», «Де?», «На чому?»). Серед допоміжних запитань можна виділити навідні й підказувальні. Вони додатково ставляться дитині в тому разі, якщо вона не дає відповіді на основне. Наприклад, до дитини звернулися з основним запитанням: «Які птахи залишаються у нас на зиму?». Дитина не відповідає. У цьому разі можна звернутися до неї з навідним запитанням: «Чи відлітають у теплі краї горобці?».

Батькам варто добре продумувати свої запитання, починати з легких, підказувальних і поступово їх ускладнювати. Своїми запитаннями дорослий збуджує дитячу думку, стимулює дитину до мовленнєвої активності. Звернення ж малюків із запитаннями до дорослих збагачує й активізує дитячий словник.

Якщо дитина не запитує, в неї не розвинена допитливість.

Тарасикові виповнилося п’ять років. Але дорослі ще не чули від нього жодного запитання. Їм потрібно брати ініціативу на себе. Прочитати, наприклад, уривок з повісті Б. Житкова «Що я бачив?» - «Як мене називали?».

Поради батькам

• Уважно ставтеся до запитань вашої дитини. Ваша відповідь має бути чіткою, доступною, зрозумілою малюкові.
• Спонукайте дитину до запитань і відповідей.