Краса і подив, як засіб розвитку дитини під час спостереження за весняними явищами природи.

Природа – це невичерпне джерело всебічного розвитку дитини, ефективний засіб формування її світогляду, виховання почуттів. Важливо навчити дитину не лише сприймати красу, бачити її, відчувати і розуміти. А й щоб одержані естетичні вираження викликали бажання діяти чесно, гуманно, відповідати власною посильною участю у створенні прекрасного. Спілкування з природою, навіть просто її споглядання, приносить нам радість. Пісня весняного струмочка, шепіт лісу, радісне щебетання пташок навесні, пахощі перших квітів, дзвінкоголосий дощик – все це дорога серцю, ні з чим незрівнянна природа рідного краю. Особливо приємно спостерігати за природою весною. Все прокидається навколо: і квіти, і струмочки, і дерева, навіть небо. Скрізь лунають щасливі заклики пташок – «Весна прийшла! Радіймо!». Важливо, щоб і діти це відчували, розуміли мудрість природо створення – все відбувається вчасно, весна народжується як дитина і приносить нам стільки ніжності, радості, натхнення.

Спілкуючись з дітьми, важливо довіряти і розкривати їм секрети природи. Райдуга дивує кожну дитину. Розкриваючи природу її утворення, я пропоную пригадати, коли саме вони з’являються на небі: після грози і дощу водночас з появою сонця, це його проміння проходить крізь краплини води у повітрі. Діти охоче спостерігають таке явище і в інших ситуаціях – сонячного дня під час розбризкування води пульверизатора, під час поливання двірником рослин на вулиці, в акваріумі, що стоїть під прямим кутом до сонця.

У весняні дні хочеться більше бувати з дітьми на лоні природи. Показувати їм, яке чудове будь-яке творіння – від каменя до тварин, від хмарки до придорожньої травинки. Розповідати, як живе все на землі і під землею, у воді й повітрі. Добре, коли у злагоді і взаємозв’язку, гірше, коли через чиюсь необачність єдність природного середовища нищиться. Тому, збираючись на прогулянку, треба продумувати нюанси прогулянки, щоб вона була приємною і корисною, особливо для малят. Милуючись разом чудовими краєвидами, розглядаючи рослин неодмінно говорити при цьому : «Оцю квіточку не зривай – вона занесена до Червоної книги», розказати про інші рослини.

Якщо трапиться зламаний кущ, чи деревце, гілочка, треба їх обов’язково «полікувати», і наступного разу не забути навідатись.

Бережливе ставлення до природи залежить від нашої здатності естетично сприймати її, тобто вміти побачити й переживати красу природи. Естетичне сприйняття забезпечується безпосереднім «живим» спілкуванням дітей із природою. Спостереження краси природніх явищ – невичерпне джерело естетичних вражень. Важливо показати дітям естетичні якості природних явищ, навчити їх відчувати прекрасне, викликати оціночні судження, пов’язані з переживанням краси. Вихователь покликаний прищепити дітям відчуття різноманітності форм , фарб, звуків у природі,; прищепити потребу не лише милуватися , а й пізнавати , спостерігати і, працюючи в її скарбницях, заглиблюватись у таємниці, розкриваючи для себе доступні явища. Враження, одержані від рідної природи змалку, глибоко западають в душу малюкам, а в майбутньому стають чи не вирішальними у ставленні до оточуючого, до рідного краю.