МІЙ РІДНИЙ САДОК ДИТЯЧИЙ

Життя моє, совість моя, любов моя, ніжність моя, мій біль і смуток, мої безсонні ночі, радість моя і надія моя...

Ти приходиш до мене уві сні, і я бачу тебе наяву фантастичною прозорою будівлею у формі лілеї, яка купається в сонячному промінні.

Я заходжу на твоє подвір'я і зачарована зупиняюся: квіти, море квітів і фантастично-красиві дерева з екзотичними плодами. А ще пташиний спів, що лине звідусіль прямо в душу мою і заповнює її вщерть.

Я знаю, чому так легко дихається мені. Це повітря насичене любов'ю, ніжністю, теплом, ласкою і щастям, яке вибігає, викочується мені назустріч, вітається, сміється, щебече. Я обнімаю їх, моїх рідних щебетунчиків, і на душі робиться спокійно і затишно.

Ми підходимо разом до цього прозорого дива, і перед нами відкриваються...ні, не двері, а одна з пелюсток цієї диво-квітки-будівлі. І ми виходимо до озера з лілеями: жовтими, білими, а поміж них дельфіни виблискують своїми спинами.

«День-дзень!», - почули ми раптом. І біля нас зупиняється справжній трамвайчик: яскравий, красивий. Ми сідаємо і їдемо. Як ви думаєте, куди? Та на зарядку в спортзал. Тільки от такому спортзалу позаздрила б, навіть, Древня Спарта.

А потім ми в кафе «Сонячний промінчик», де смачно снідаємо.

А далі мої щебетунчики розбігаються хто куди: одні до комп'ютерного залу, інші - до кімнати сміху. Маленькі дивляться лялькову виставу, а старші в музеї живопису і графіки створюють свої шедеври.

Відкриваю пелюстку за пелюсткою - і не перестаю дивуватися. Ось тут ми з дітьми поглиблено вивчаємо мови, подорожуючи з однієї країни в іншу. Тут граємо в шахи та шашки. Там он, - о диво!, - власний міні зоопарк, іподром і планетарій. Куди не глянеш - красиві зручні меблі, яскраві іграшки, книги, море квітів.

Та найголовніше те, що куди б я не заглянула, яку пелюстку я б не відкрила, я бачила щасливі очі дітей, їхні усміхнені задоволені личка. Я чула дзвінкий і веселий сміх, пісні і музику.

Ось таким хочуть бачити свій дитячий садок мої вихованці. І вони вірять, що колись так і буде. І разом з ними віримо і ми. Тільки б не забути в ту красу взяти з собою любов, добро, тепло і ласку, щирість і щедрість та ще вихователя: молодого, красивого і Щасливого.

«Політ на Марс»

Колеги, милі, нам прощатись час,

Бо я зібралась летіти на Марс!

Я вам признаюсь, що побачить хочу

На свої власні, свої рідні очі

Чи справді там аж -60^о?

І чи живе там хто, чи не живе?

А може там чудесно жити,

Радіти, мріяти, любити?

Якщо це так, то я вам всім клянуся,

Що я за вами незабаром повернуся,

І заберу усіх я вас

На ту планету, що зветься Марс!

Ми з вами там садок відкриєм.

Я впевнена, ми це зробить зумієм.

І будем їхніх діток вчити

Сміятись, мріяти й любити!